Всі правочини суб’єктів, зареєстрованих на окупованій території, є нікчемними
Ще 27 квітня 2014 року набув чинності Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”. Вже після початку повномаштабної агресії з боку російської федерації, 21 квітня 2022 року до нього було внесено зміни стосовно визначення тимчасово окупованих територій. Тимчасово окупованою територією визнається, зокрема, “сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об’єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях“, а також “інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку“.
З моменту введення в дію зазначеного Закону, тобто з 27 квітня 2014 року, діє норма частини 2 статті 13 цього Закону. Згідно цієї норми:
“Здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами – підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України“.
Тобто законодавець визначив, що відсутня необхідність визнавати кожен такий правочин недійсним в судовому порядку. Відтак всі правочини, в яких хочаб однією стороною є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є апріорі нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Нормою абзацу 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є нікчемним та, відповідно, недійсним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
При цьому наслідки недійсності правочину, визначені ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме повернення кожною стороною одержаного за цим правочином чи відшкодування вартості послуг, не відбуваються автоматично. Застосування наслідків нікчемного (недійсного) правочину відбувається в судовому порядку. Такий порядок передбачає заявлення відповідного позову, розгляд справи в суді та ухвалення судом відповідного рішення. І вже на підставі цього судового рішення, яке набрало законної сили, відбувається стягнення безпідставно отриманих коштів, скасування реєстрації та витребування безпідставно набутого майна. Для ефективної реалізації вказаних процедур вкрай важливими є професійні послуги юриста.
