Норми Кодексу України з процедур банкрутства дозволяють покласти та реально стягнути борги юридичної особи з його керівника та власників (учасників, засновників). При цьому існує два види окремих види відповідальності: солідарна – за неповідомлення про критичний фінансовий стан підприємства та субсидіарна – за дії, які потягли вининкнення боргу та призвели до неплатоспроможності.

Ми маємо реальні кейси стягнення особисто з керівників та власників мільйонних боргів їх юридичних осіб.

У випадках, коли юридична особа вивела активи з метою уникнути розрахунків по боргах ще до відкриття виконавчих проваджень, кредитори та виконавці судових рішень обмежені в інструментах повернення та реалізації таких активів.

Натомість кредитор має можливість відкрити провадження про банкрутство такого боржника та призначити власного професійного арбітражного керуючого. Саме в межах процедури банкрутства можливе повернення виведених та прихованих активів боржника, стягнення подарованих чи “позичених” пов’язаним контрагентам коштів. Кодексом України з процедур банкрутства такі вчинені протягом попередніх 3 років угоди боржника визначаються, як фраудаторні та недійсні.

Так звана “швидка” ліквідація юридичної особи із зміною директора, адреси та назви НЕ робить неможливим подальше притягнення до відповідальності директора та власника.

Всі операції такої “ліквідованої” юридичної особи, відображені у звітності, державних реєстрах чи примірниках документів у контрагентів, можуть бути виявлені, перевірені, їм може бути надано оцінку правоохоронним органами та судами. Зокрема практика господарських судів у справах про банкрутство визначає, що особисту матеріальну відповідаьність за сумнівні угоди, які призвели до банкрутства несуть саме ті керівник та власник, які діяли на момент їх укладання. Така особиста відповідальність директора та власника може сягати розміру всіх кредиторських вимог до начебто “ліквідованої” юридичної особи.

По-перше, протягом діяльності необхідно уникати укладення сумнівних та безоплатних угод, як то безоплатна порука, безповоротна допомога, продаж активів за цінами нижче ринкових без достатнього обґрунтування і т. п.

По-друге, коли складається ситуація, за якої борги значно перевищують активи та відсутні будь-які, хоча б потенційні, джерела погашення боргів, необхідно забезпечити звернення до господарського суду із відповідною заявою.

Якщо банкрутство вже відкрито, то необхідно проводити професійний аналіз фінансово-господарської діяльності, зокрема досліджувати рух коштів та укладені угоди, формувати належне обґрутнування всіх сумнівних правочинів і готувати стратегію захисту.

У разі стягнення судом боргу та відкриття виконавчого провадження, ефективність розшуку активів цілком залежить від професійності виконавця. Як правило, більш результативною є діяльність приватних виконавців.

Професійний приватний виконавець виявить дебіторську заборгованість боржника та забезпечить покладення стягнення на неї. Досить багато кейсів, в яких ефективний приватний виконавець знаходить рухоме майно боржника, не зазначене в реєстрах та звертає на нього стягнення.

Результативний приватний виконавець, як правило, не чекає на те, коли транспортні засоби боржника розшукає нацполіція, а вживає власних заходів для розшуку та затримання транспорту.