Запит арбітражного керуючого

28 липня 2023 року набули чинності зміни до Кодексу України з процедур банкрутства, згідно яких, зокрема, доповнено Кодекс статтею 12–1  “Запит арбітражного керуючого”. Арбітражний керуючий і до набрання чинності цими змінами мав повноваження звертатися із запитами та отримувати інформацію щодо боржника, однак законодавець вирішив уточнити ці норми. І тепер Кодекс України з процедур банкрутства містить визначення поняття “запит арбітражного керуючого”:

Запит арбітражного керуючого – це письмове або у формі електронного документа звернення арбітражного керуючого, призначеного господарським судом розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реструктуризацією, керуючим реалізацією, до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, фізичних осіб про надання інформації, копій документів, необхідних арбітражному керуючому для здійснення повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника, а також членів сім’ї боржника – фізичних осіб, визначених абзацом другим частини п’ятої статті 116 цього Кодексу, стосовно якого арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією.

Отримання арбітражним керуючим від банків інформації, що містить банківську таємницю, здійснюється в порядку та обсязі, визначених Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Так статтю 62 “Розкриття банківської таємниці” цього Закону було доповнено п. 13), згідно якого інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками “арбітражним керуючим – на їхні запити стосовно боржників, щодо яких арбітражний керуючий здійснює повноваження розпорядника майна керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацію або керуючого реалізацією, в порядку, встановленому статтею 12–1 Кодексу України з процедур банкрутства, – щодо банківських рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретного клієнта (юридичної або фізичної особи, фізичної особи – підприємця) про наявність рахунків, номери рахунків, залишок коштів на рахунках, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу, а також щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання клієнту в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа”.

Отримання арбітражним керуючим інформації від небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, що містить таємницю надавача платіжних послуг або емітента електронних грошей, здійснюється в порядку та обсязі, визначених Національним банком України.

Також було доповнено норми Закону України “Про ринки капіталу та організовані товарні ринки” щодо розкриття професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках, тобто інформації про діяльність та фінансовий стан клієнта. Така інформація , а також відносини, що виникають під час провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках має бути розкрита учасниками ринків капіталу на запит арбітражного керуючого у порядку, встановленому статтею 12–1 Кодексу України з процедур банкрутства. На запит розкривається інформація щодо рахунків клієнтів та операцій, проведених на користь чи за дорученням клієнта, а саме відомості на конкретно визначену дату або за конкретний проміжок часу та стосовно конкретного клієнта (юридичної або фізичної особи, фізичної особи – підприємця) про наявність рахунків, номери рахунків, залишок цінних паперів на рахунках у цінних паперах, операції списання з рахунків та/або зарахування на рахунки, призначення платежу

Також Кодекс України з процедур банкрутства тепер містить вимоги до оформлення запиту арбітражного керуючого, який виконує повноваження у справі про банкрутство юридичної особи або фізичної.

Так до запиту арбітражного керуючого має бути додана посвідчена арбітражним керуючим копія судового рішення про призначення його у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реструктуризацією або керуючим реалізацією. Особам, які отримали та зобов’язані відповісти на запит арбітражного керуючого, заборонено вимагати від арбітражного керуючого надання разом із таким запитом інших документів.

При цьому арбітражних керуючих обмежено забороною вимагати надання консультацій і роз’яснень положень законодавства.

Кодексом з процедур банкрутства зобов’язано органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об’єднань, фізичні особи, яким направлено запит арбітражного керуючого, в строк не більше 10 робочих днів з дня отримання запиту надати арбітражному керуючому відповідну інформацію, у тому числі таку, що становить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг або емітента електронних грошей, крім таємної та/або службової інформації та копій документів, у яких міститься таємна та/або службова інформація, копії документів.

Лише у разі якщо запит арбітражного керуючого стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду запиту арбітражного керуючого може бути продовжено до 20 робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження. Про таке продовження строку арбітражному керуючому має бути письмово повідомлено не пізніше 5 робочих днів з дня отримання його запиту.

Вказані зміни до Кодексу України з процедур банкрутства також офіційно дозволили надавати на запит арбітражного керуючого може відповідну інформацію та копії документів в електронній формі.

Арбітражного керуючого зобов’язали відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк документів, у разі якщо задоволення його запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок. Однак розмір таких витрат не може перевищувати граничних норм витрат на копіювання та друк, встановлених відповідно до законодавства.

Частиною 3 статті 12-1 Кодексу України з процедур банкрутство визначно, що “Відмова в наданні інформації на запит арбітражного керуючого, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання недостовірної інформації тягнуть за собою відповідальність згідно із законом, крім випадків відмови в наданні таємної та/або службової інформації“. Однак при цьому іншими нормативно правовими актами жодної відповідальності для суб’єктів запиту арбітражного керуючого за відмову в наданні відповіді, надання несвоєчасної, неповної або недостовірної відповіді на визначено, тому дієве забезпечення ціє норми відсутнє.